Великопісне Послання Блаженнішого Митрополита Володимира

Ми входимо у дні Великого посту зі словами піснеспіву "Покаяния отверзи ми двери, Жизнодавче", покаянними словами Великого канону преподобного Андрія Критського: "Помилуй мя, Боже, помилуй мя", і постовою молитвою преподобного Єфрема Сиріна: “Господи і Владико життя мого... даруй мені бачити мої гріхи й не осуджувати брата мого”.

Піст — це двері покаяння. Двері, які ведуть нас до Страсної седмиці і Світлого Христового Воскресіння. Піст — це сорокаденний перехід від рабства пристрастям і гріху до служіння Богу і ближньому. Піст — це період, коли ми, обмежуючи себе в їжі тілесній, починаємо відчувати голод духовний. Це час, коли висохлий ґрунт нашої душі зрошує Божественна благодать, і серце починає відчувати, а розум осягати слова Святого Письма про те, що “не хлібом єдиним житиме людина” (Втор. 8: 3; Мф. 4: 4).

Піст для нашого благочестивого народу — це час говіння — молитовної і духовної підготовки до Сповіді та Причастя. А це означає, що ми повинні не тільки згадати про власні гріхи і щиро в них розкаятися, але й власним життям створити плоди, гідні покаяння. Плоди ж духовні: “любов, радість, мир, довготерпіння, добрість, милосердя, віра, лагідність, стриманість” (Гал. 5: 22–23).

Піст — це час прощення і пошуку міри власної відповідальності за те, що відбувається. “І як хочете, щоб робили вам люди, так і ви робіть їм” (Лк. 6: 31), — вчить нас Господь і народна мудрість. “Коли ж ви один одного гризете і з’їдаєте, стережіться, щоб ви не знищили один одного” (Гал. 5: 15), — попереджає апостол. Піст — не час для сварок і пошуку винуватців.

Піст — це звільнення. Звільнення від зайвого, непотрібного і марного, що забирає дорогоцінні сили й час, відволікаючи людину від “єдиного на потребу” (Лк. 10: 42). Це час, коли можна відмовитися не тільки від кулінарних надмірностей, а й від купівлі предметів розкоші та непотрібних речей, а також обмежити споживання інформації про земне і тимчасове, заради Слова Божого, повчань святих отців і участі в богослужінні.

Піст — це свобода й утримання. Але не утримання від добрих справ. “Ось піст, який Я обрав, — говорить Господь, — скинь кайдани неправди, розв’яжи пута ярма, і пригноблених відпусти на волю, і розірви усяке ярмо; розділи з голодним хліб твій, і подорожніх бідних введи в дім; коли побачиш нагого, вдягни його, і від єдинокровного твого не ховайся” (Іс. 58: 6–7). Піст — це час безкорисливої допомоги ближньому і ділом, і словом, і молитвою.

Ми вступаємо у Великий піст в непростий час не тільки для всього нашого народу, країни, Церкви і всього людства, але і для кожного з нас. Багатьох із нас охоплює страх перед майбутнім, і зраджує почуття стабільності, яке було з’явилося. Але, можливо, це була спроба побудувати будинок не на твердій основі, а на піску? Тверда основа — це сам Христос, який сказав: “Я є путь і істина і життя (Ін. 14: 6)… Прийдіть до Мене, всі струджені і обтяжені, і Я заспокою вас” (Мф. 11: 28).

А камінь, на якому потрібно зводити будівлю нашого життя, — це віра у Христа і виконання євангельських заповідей, головна з яких про діяльну любов до Бога і ближнього. І піст допомагає нам це зрозуміти.